Устя

У́стя, Устє, Оствиця, Дерманка — річка в Україні, ліва притока Горині. Бассейн Прип’ять. Довжина 68 км. Площа водозбірного басейну 762 км². Похил 1,6 м/км. Долина коритоподібна, завширшки 4 км. Заплава двостороння, шириною 1,2 км. Річище звивисте, шириною 25 м, в середині течії 8 м, глибиною 1,6 м, подекуди спрямоване. Створені штучні водойми, осушувальні системи. Використовується на побутове, промислове водопостачання, рибництво.

Бере початок з джерел на схилах Мізоцького кряжа, біля с. Устенське Перше. Тече по території Здолбунівського, Рівненського районів Рівненської області.

Уперше річку згадує акт 1583 року («рекой Устьєй к Городку»). У назві Устя приховане давнє слово «устьє» у означенні: «отвір», «край», «гирло», «рукав річки». У документованій Оствиці можна бачити кореневе «Ост» з нарощеним «-в», «-иця», що є поняттямм «вузька річка», «притока більшої річки». У басейні Вели є річка Остви, Ости, а на Поліссі — озеро Оства, болото Оствиця. Колишнє «Устьє» змінилось на Устя внаслідок видозміни кінцівки «-ьє» → «-я» і не без взаємодії річкових наймень типу Люба, Настя, Стася, котрі теж за народною етимологією отримали звучання особових імен.

На острові, що омивається річкою Устя, біля села Городок, що за 10 км від Рівного, розташована Свято-Миколаївська церква Київського патріархату, що є пам’яткою архітектури 1740 року.